Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

Крізь зимові заметілі Пташенята прилетіли. В них червоні гарні груди – Ніби яблука усюди Хтось розвісив у дворі. Звуться пташки… (Снігурі) Швець –  не швець, Кравець –  не кравець, Тримає в роті щетину, А в руках –  ножиці. (Рак) Хто це землю вигортає, Мов купини навертає? То підземний хід Риє, риє… (Кріт) Тіло як у черв’ячка, Вуса наче у жучка, Крила гарні, кольорові, Наче квіточки казкові. (Метелик) Він ікластий і сердитий, Дуже любить землю рити. Жолуді весь час шукає Й малюків смугастих має. (Кабан) Наче птиця, крила має, Все літає і співає: – Я медок вам ношу, Не чіпай же, бо вкушу. Так лякає нас мала, А зовуть її… (Бджола) Пір’я є, та не літає, Ніг не має, а не здоженеш. (Риба) Ану, хто з дітей вгадає, Що за звір ніг вісім має? Снує з ниток тонкі сіті, Щоб мушки в них ловити? (Павук) Наче сонячні клубочки Хтось розсипав біля квочки. Хто це там пищіть, малята? Здогадалися?… (Курчата)